Чи можна вважати пристрасть коханням? Напевно, якоюсь мірою можна, найменшою мірою. Але погодьтеся, щось якось не тягне вона на роль такого великого і сильного почуття, заради якого люди життя готові віддати, або яке, навпаки, дає це життя і сили для боротьби з будь-якими труднощами.
Пристрасть – це найпримітивніша форма кохання, теж інфантильна, юнацька, як і любов егоїстична. А ще точніше, пристрасне кохання – це різновид егоїстичної любові. Вона викликана статевим інстинктом, коли одна особа відчуває фізичний потяг до іншої особи. І якщо можна такий потяг вважати любов’ю, то триватиме вона рівно стільки, скільки існує цей потяг. Як тільки потяг припиниться, піде і кохання разом з ним.
Уявіть собі хлопця, який побачив красиву, а точніше, сексуальну дівчину і, за його словами, закохався в неї по вуха. Він може так сильно закохатися в неї своїм пристрасним коханням, що буде відчайдушно добиватися цієї дівчини, страждатиме, якщо вона не відповість йому взаємністю, йому навіть думки про суїцид у голову можуть спасти, якщо він її не зможе отримати.
Цей хлопець абсолютно впевнений, що його почуття справжні, що він відчуває любов, сильну, чисту, світлу, таку, якою вона й має бути. Але припустимо, дівчина відповість йому взаємністю, зблизиться з ним, як він того хоче, а потім, через деякий час повідомить йому, що вагітна і що тепер йому потрібно взяти на себе певну відповідальність за неї та їхню майбутню дитину. Вам відомі випадки, коли після такої новини ці закохані хлопці просто зникали , кидаючи дівчину з її вагітністю у найважчий для неї час, коли вона потребує допомоги та підтримки найбільше? Мені такі випадки відомі, їх чимало.
Спочатку одній людині потрібна інша, неважливо для чого і вона говорить, і що особливо важливо, сама в це вірить, що любить її.А за перших же труднощів кидає його. Так от, скажіть мені, хіба це кохання, коли ось так роблять люди, спочатку горять своїм бажанням отримати когось, а потім кидають його в самий невідповідний, найскладніший час? Чи це пристрасть, бліда тінь кохання, метою якої є задоволення своїх ницих потреб за рахунок інших?
Я вважаю, що друге, бо такий егоїстичний потяг, що з’явився в результаті вирування гормонів, сильно не дотягує до такого великого почуття, яке ми обговорюємо. Пристрасна любов — це тваринна любов, вона не має нічого спільного з душею людини, вона пов’язана лише з її тваринними потребами.
