Уміння вчасно відпускати часто приходить лише з роками, лише з досвідом. А жаль…«Я давно не стукаю туди, де не чекають. Видно, мудрість приходить з роками…» Це про гостре і наболіле для багатьох.
Байдужість, холод, відкидання, невзаємність. Але він чи вона якийсь час не залишає спроб все одно достукатися і відігріти серце тієї самої значущої людини.
У когось такі історії були раз у житті, у когось сценарії повторилися. З’являється та сама мудрість. Мудрість не наздоганяти, не чіплятися, а відпускати та прощатися. Просто тому, що ви поважаєте себе і ви самі собі дорожчі, ніж якийсь неприступний персонаж, яким би прекрасним він/вона був.Від усвідомлення цього, може, одразу не полегшує. Зате ви відчуєте спокій та впевненість. Ви стоїте на твердому ґрунті, ви керуєте своїм життям..
Майте мужність спробувати та мужність відпустити.Мужність хотіти і мріяти відповідно виявлятися, робити кроки назустріч, користуватися шансами. Тобто стукати.
Але коли ви зрозуміли, що двері вам так і не відчиняють, вас не чекають і не хочуть бачити, то важливо знайти в собі мужність більше не стукати туди, розвернутися і піти. Ви собі дорожчі. Ви самі себе цінуєте.
